МІЖНАРОДНЕ ПРАВО І ПРАВО ЄС

Міжнародне право і право ЄС

Обсяг дисципліни, годин (кредитів ЄКТС): 150(_5_).

Мета дисципліни:

  • загальноосвітня, яка пов’язана з необхідністю формування та підвищення загальної професійної культури майбутнього юриста;
  • правознавча – набуття та поглиблення теоретичних знань студентів стосовно основних міжнародно-правових інститутів європейських країн, застосовуючи під час вивчення предмету метод порівняння;
  • практична мета курсу пов’язана з вивченням позитивних та негативних сторін тих чи інших міжнародно -правових інститутів, що у подальшому допоможе удосконаленню правовому регулюванню в Україні.

Завдання дисципліни:

  • набуття студентами знань, які сприятимуть політичному самопізнанню;
  • формується здатність самостійного аналізу міжнародних правових актів,
  • оцінки подій, які мають прояви в сучасному світі з точки зору норм міжнародного права.

Попередні умови для вивчення даної дисципліни: після вивчення та освоєння таких навчальних дисциплін як: «Теорія держави і права», «Історія держави і права України», «Україна в контексті світового розвитку», « Історія вчень про державу і право»,  «Конституційне право України», «Державне право зарубіжних країн»

Навчальні цілі дисципліни полягають у формуванні у студентів:

інтегративної компетентності:

  • здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми в галузі міжнародного права або у процесі навчання, що передбачає застосування правових доктрин та принципів і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

загальних компетентностей:

  • здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.
  • здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
  • знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності.
  • здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово
  • здатність реалізувати свої права і обов’язки як члена суспільства, усвідомлювати цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідність його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні.

фахових компетентностей:

  • здатність застосовувати знання з основ теорії та філософії права, знання і розуміння структури правничої професії та її ролі в суспільстві.
  • знання і розуміння міжнародних стандартів прав людини, положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини.
  • здатність застосовувати знання засад і змісту інститутів міжнародного публічного права, а також міжнародного приватного права.
  • знання і розуміння основ права Європейського Союзу.
  • здатність до критичного та системного аналізу правових явищ і застосування набутих знань у професійній діяльності.
  • здатність до консультування з правових питань, зокрема, можливих способів захисту прав та інтересів клієнтів, відповідно до вимог професійної етики, належного дотримання норм щодо нерозголошення персональних даних та конфіденційної інформації.
  • здатність до самостійної підготовки проектів актів правозастосування.

Програмні результати навчання:

  • демонструвати необхідні знання та розуміння сутності та змісту основних правових інститутів і норм фундаментальних галузей права.
  • пояснювати природу та зміст основних правових явищ і процесів.
  • застосовувати набуті знання в різних правових ситуаціях, виокремлювати юридично значущі факти і формувати обґрунтовані правові висновки.
  • самостійно готувати проекти необхідних актів застосування права відповідно до правового висновку, зробленого в різних правових ситуаціях.
  • надавати консультації щодо можливих способів захисту прав та інтересів клієнтів у різних правових ситуаціях.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

  • положеня чинного міжнародного та європейського права
  • здатність аналізувати основні проблеми міжнародного публічного права та права ЄС.
  • здатність оперувати основними поняттями та аналізувати елементи механізму правового регулювання міжнародних та європейських відносин.
  • здатність розуміти особливості співвідношення міжнародного, європейського та національного права, а також загальнолюдських та національних цінностей.
  • прагнення до гармонізації міжнародних, європейських та національних відносин.

вміти:

  • користуватись понятійним апаратом дисципліни;
  • застосовувати на практиці історико-правовий та порівняльно-правовий методи вивчення іноземного законодавства;
  • самостійно працювати з джерелами міжнародного права та права країн ЄС

Змістовний модуль 1. Міжнародне право

Тема 1. Поняття та особливості міжнародного права

Дефінітивна характеристика міжнародного права. Особливості міжнародного права.

Міжнародне право в системі міжнародних відносин. Співвідношення міжнародного права та міжнародного приватного права. Система міжнародного права.  піввідношення міжнародного та національного права. Джерела міжнародного права. Договір та звичай як основні джерела міжнародного права. Поняття та види норм міжнародного права. Імперативні та диспозитивні норми. Норми «jus cogens». Фундаментальні принципи міжнародного права.

Тема 2. Суб’єкти міжнародного права

Поняття та види суб’єктів міжнародного права. Основні ознаки суб’єкта міжнародного

права. Держави – основні суб’єкти міжнародного права. Види держав як суб’єктів міжнародного права. Міжнародна правосуб’єктність націй та народів, які борються за незалежність. Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних міжурядових організацій. Міжнародна правосуб’єктність «державо подібних» утворень. Правосуб’єктність міжнародних організацій. Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичних осіб. Визнання в міжнародному публічному праві. Форми та види визнання. Правонаступництво в міжнародному публічному праві, його види.

Тема 3. Право міжнародних договорів

Поняття та юридична природа міжнародних договорів. Віденська конвенція про право

міжнародних договорів. Кодифікація міжнародних договорів. Види міжнародних договорів. Порядок укладання, форми, структура, мова та найменування договорів. Підписання та ратифікація, анулювання та денонсація міжнародних договорів. Законодавство України про міжнародні договори.

Тема 4. Населення в міжнародному праві

Поняття населення та громадянства. Склад населення. Громадянство та його значення для міжнародного права. Основні способи набуття та втрати громадянства. Поняття іноземця. Режим іноземців та міжнародне право. Допуск на територію, висилка і обов’язки іноземців. Дипломатичний захист, що надається іноземцям державою їхнього громадянства. Особи з подвійним громадянством та особи без громадянства. Біженці та переміщені особи. Правове положення працівників–мігрантів. Зміст права притулку. Поняття політичного притулку та умови його надання.

Тема 5. Територія та інші простори в міжнародному праві

Поняття та значення території в міжнародному публічному праві. Види території. Державна територія (поняття і склад). Делімітація та демаркація кордону. Міжнародні простори. Міжнародні земні простори як об’єкти загального користування. Відкрите море та повітряний простір над ним. Морське дно та його надра за межами національної юрисдикції. Міжнародні ріки та канали. Міжнародно-правовий режим Антарктики. Система Договору про Антарктику. Правовий режим Арктики.  «Секторальний принцип» володінь в Арктиці.

Тема 6. Право міжнародних організацій

Історичні аспекти створення міжнародних організацій. Поняття та види міжнародних

організацій. Порядок створення міжнародних міжурядових організацій.  Правосуб’єктність міжнародних організацій. Організація Об’єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи. Регіональні міжнародні організації. Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Міжнародні конференції.

Тема 7. Відповідальність у міжнародному праві

Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Поняття міжнародного

правопорушення. Види міжнародних правопорушень. Види та форми відповідальності. Інститут об’єктивної відповідальності держав. Санкції в міжнародному публічному праві. Міжнародний кримінальний суд. Міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру.

Тема 8. Міжнародне гуманітарне право

Історичні аспекти виникнення та розвитку міжнародного гуманітарного права. Поняття та види збройних конфліктів. Правові наслідки початку збройного конфлікту. Учасники збройних конфліктів. Режим військового полону. Правовий статус нейтральних держав. Режим військової окупації. Захист цивільного населення і цивільних об’єктів під час збройного конфлікту. Закінчення збройного конфлікту та його міжнародно-правові наслідки.

Тема 9. Дипломатичне та консульське право

Органи зовнішніх зносин держави. Поняття та джерела дипломатичного та консульського права. Дипломатичні представництва. Функції дипломатичних представництв. Голова та персонал дипломатичного представництва. Дипломатичні привілеї та імунітети. Консульські установи. Голова та персонал консульської установи. Консульські привілеї та імунітети. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях. Спеціальні місії.

Тема 10. Міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю

Злочинність як міжнародне явище. Багатосторонні міжнародні угоди по боротьбі зі

злочинністю. Організаційно-правові форми міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю. Боротьба з міжнародним тероризмом, незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Міжнародно-правове регулювання видачі злочинців (екстрадиція). Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол): історія створення, основні органи.

Змістовний модуль 2. Право Європейського  Союзу.

ТЕМА № 1. Вступ до права Європейського Союзу:основні етапи еволюції.

Мета, завдання, принципи діяльності ЄС, їх практичне значення (цільовета систематичне тлумачення Судом ЄС Установчих договорів, застосуваннядоктрини «імпліцитних повноважень» інституціями ЄС, визначення напрямків спільних політик Союзу ). Цінності ЄС (людська гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права та повага до прав людини, зокрема осіб, що належать до меншин), їх юридичне значення значення (ст.3Договору про ЄС, ст. 7 Договору про ЄС, ст.49 Договору про ЄС). Еволюція правосуб’єктності ЄС. Лісабонський договір і питання правосуб’єктності ЄС. Міжнародна правосуб’єктність ЄС та способи її реалізації. Правосуб’єктність ЄС за національними правом держав-членів.

Місце ЄС серед інших міжнародних організацій (ООН, НАТО, Рада Європи, Організації з питань безпеки і співробітництва у Європі, Світова організація торгівлі). Європейська асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) як альтернатива Європейським співтовариствам, її сучасний правовий статус. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з ЄАВТ. Правовий статус Європейського економічного простору. Компетенція Європейського Союзу, її характер, зміст та види. Джерела компетенції ЄС. Реалізація компетенції ЄС. Розмежування предметів відання і повноважень між ЄС та державами-членами.

Застосування принципів субсидіарності та пропорційності. Правове забезпечення принципів  субсидіарності та пропорційності. Правові наслідки порушення принципів субсидіарності та пропорційності. Юридичні процедури розширення компетенції ЄС. Можливість повернення компетенції ЄС державам-членам. Основні концепції правової природи ЄС. ЄС – міждержавне утворення suigеneris.

ТЕМА № 2. Європейський Союз як суб’єкт права: членство, компетенція, та сфери діяльності.

Правові основи членства держав у Європейському Союзі. Вимоги до держав, які бажають вступити до ЄС. Юридичний статус і зміст формальних вимог, які закріплені в Договорі про ЄС та Копенгагенських критеріях членства 1993 р. Процедура набуття членства в ЄС, її стадії. Правова природа та зміст договорів про приєднання (вступ) нових держав-членів. Питання про вихід з ЄС.

Правові підстави та процедура призупинення деяких прав держав-членів ЄС. Правовий статус держав-членів ЄС. Вплив європейської інтеграції на обсяг суверенних прав держав-членів ЄС і їх здійснення. Виконання державами-членами зобов’язань за установчими договорами ЄС: принципи лояльності та солідарності. Принцип верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів (справиVanGendenLoos та Costa v. ENEL). Принцип прямої дії права ЄС у національному праві держав-членів (справаVanGendenLoos) Посилене співробітництво: умови та процедура участі держав-членів.

ТЕМА № 3. Інституційна структура Європейського Союзу

Будова інституційної системи ЄС: інститути, органи, агенції. Джерела правового статусу інституційної системи ЄС. Визначення та різниця між статусом інститутів, органів, агенцій ЄС. Інтереси, які представляють інститути, органи, агенції ЄС.

Основоположні принципи інституційної системи ЄС: принцип інституційної рівноваги, принцип пріоритету норм права ЄС, принцип пропорційності та субсидіарності.

Європейський Парламент, Європейська Рада, Рада ЄС, Європейська Комісія, Європейський Центральний банк, Рахункова палата: їх правовий статус, склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження. Судова система ЄС: склад, порядок формування, юрисдикція. Правова природа рішень Суду ЄС. Статус, функції та завдання агенцій та інших органів ЄС. Джерела їх правового статусу.

Економічний та соціальний комітет, Комітет регіонів, Омбудсман, Європейський інвестиційний банк, Європейське поліцейське відомство (Європол), Євроюст, Європейська оборонна агенція.

ТЕМА № 4. Право Європейського Союзу: поняття і джерела.

Право ЄС: поняття, структура, дія у часі та просторі. Співвідношення понять «право ЄС» «європейське право». Співвідношення права ЄС з національним правом держав-членів. Принцип верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів: історія становлення принципу, поняття, особливості застосування в окремих державах-членах. Принцип прямої дії права ЄС у національних правопорядках держав-членів: історія становлення принципу, поняття, умови визнання, відмінність від прямого застосування. Співвідношення права ЄС з міжнародним публічним правом. Принципи права ЄС: поняття, класифікація, джерела. Поняття «джерела права ЄС»: види та ієрархія. Зміст поняття acquiscommuпautaire («здобуток  співтовариства») та особливості застосування цього поняття в законодавстві України.Загальна характеристика установчих договорів ЄС як джерел первинного права ЄС: структура, порядок внесення змін, географічна і темпоральна сфери дії. Загальна характеристика джерел вторинного права ЄС. Регламент і директива як джерела право ЄС. Правові акти suigeneris як джерела права ЄС. Індивідуальні та рекомендаційні акти ЄС: види, юридична сила, правове значення. Міжнародні договори як джерела права ЄС. Питання про існування правила прецеденту щодо рішень Суду ЄС. Загальні принципи права: поняття, місце в ієрархії джерел права ЄС.

ТЕМА № 5. Основи правового статусу людини та громадянина в Європейському Союзі.

Нормативно-правові акти, що регулюють основи правового статусу людини та громадянина в ЄС. Роль прецедентного права Суду ЄС. Хартія про основоположні права Європейського Союзу 2000 р., її юридична сила, структура та зміст. Особливості класифікації прав у Хартії. Принципи правового статусу людини та громадянина в ЄС: принцип рівності, принцип поваги прав людини та основних свобод, принцип гарантованості і пріоритету прав людини і основних свобод.

Гарантії прав та свобод людини та громадянина в ЄС: інституціональні, процесуальні та матеріальні. Особливості приєднання ЄС до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. Інститут громадянства ЄС: історія становлення, природа, порядок набуття та втрати. Основні права громадян ЄС: свобода пересування та проживання в межах території Європейського Союзу, політичні права, право на звернення до органів ЄС, право на дипломатичний та консульський захист, право доступу до документів інститутів ЄС, право громадянської ініціативи щодо законопроектів. Допустимі обмеження здійснення прав і свобод, їх межі. Основні обов’язки громадянина ЄС.

ТЕМА № 6. Правові засади внутрішнього ринку Європейського Союзу.

Передумови та етапи формування внутрішнього ринкуЄвропейського Союзу. Оосновні «свободи» внутрішнього ринку: вільний рух товарів; вільне пересування осіб; вільний рух капіталу.Поняття економічного і валютного союзу держав – членів ЄС та етапи його створення.

ТЕМА № 7. Право європейського союзу в сфері боротьби зі злочинністю.

Мета та сутність спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Інституції Європейського Союзу, наділені компетенцією реалізації спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Поняття  простору свободи, безпеки і юстиції, а також  основні засади спільної політики держав – членів Європейського Союзу щодо прикордонного контролю, надання притулку та імміграції, співпраці судів у цивільних та кримінальних справах, співпраці органів поліції та роль у її здійсненні Європолу.

Види робіт: проведення лекцій, практичних занять, виконання студентами індивідуальних та самостійних практичних  завдань, тестування.

Форма підсумкового контролю: іспит.