ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Юридична психологія

Обсяг дисципліни, годин (кредитів ЄКТС): 120 ( 4 ).

Мета дисципліни: озброєння студентів університету системою загально-теоретичних та практично-орієнтованих знань, вмінь і навичок психологічного опосередкування правоохоронної (юридичної) діяльності.

Завдання дисципліни:

– вивчення психологічних закономірностей, що є важливими для правоохоронної діяльності;

– розробка на цій основі психологічних методів і прийомів, що застосовуються при здійсненні результативної правоохоронної діяльності.

– оволодіння спеціальними психологічними знаннями з метою їх застосування в правоохоронній діяльності.

 Попередні умови для вивчення даної дисципліни: вивчення дисципліни «Юридична психологія» передбачає використання знань із загальної, соціальної та інших галузей психології, а також з з цивільного, кримінального права і процесу, криміналістики, кримінології та судової психіатрії .

 Навчальні цілі дисципліни полягають у формуванні у студентів:

 Інтегративної компетентності:

– здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми в галузі права або у процесі навчання, що передбачає застосування правових доктрин та принципів і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

 загальних компетентностей:

–  здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях;

– знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності;

фахових компетентностей:

– здатність застосовувати знання завдань, принципів і доктрин національного права, а також змісту правових інститутів, щонайменше з таких галузей права, як: конституційне право, адміністративне право і адміністративне процесуальне право, цивільне і цивільне процесуальне право, кримінальне і кримінальне процесуальне право;

– здатність визначати належні та прийнятні для юридичного аналізу факти;

– здатність аналізувати правові проблеми, формувати та обґрунтовувати правові позиції;

– здатність до критичного та системного аналізу правових явищ і застосування набутих знань у професійній діяльності;

– здатність до консультування з правових питань, зокрема, можливих способів захисту прав та інтересів клієнтів, відповідно до вимог професійної етики, належного дотримання норм щодо нерозголошення персональних даних та конфіденційної інформації.

 Програмні результати навчання:

формулювати власні обґрунтовані судження на основі аналізу відомої проблеми;

– давати короткий висновок щодо окремих проблем із достатньою обґрунтованістю;

– оцінювати недоліки і переваги аргументів, аналізуючи відому проблему.

– володіти базовими навичками риторики;

– пояснювати характер певних подій та процесів із розумінням професійного та суспільного контексту;

–  демонструвати необхідні знання та розуміння сутності та змісту основних правових інститутів і норм фундаментальних галузей права;

–  пояснювати природу та зміст основних правових явищ і процесів;

– застосовувати набуті знання в різних правових ситуаціях, виокремлювати юридично значущі факти і формувати обґрунтовані правові висновки;

– самостійно готувати проекти необхідних актів застосування права відповідно до правового висновку, зробленого в різних правових ситуаціях;

– надавати консультації щодо можливих способів захисту прав та інтересів клієнтів у різних правових ситуаціях.

 В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

– теоретико-методологічні засади та принципи психології в правоохоронних органах;

– категорійно-понятійний апарат дисципліни, її специфіку та закономірності функціонування в сфері суспільно-правових відносин та правової поведінки;

– психологічні особливості особистості правоохоронця та інших суб’єктів і учасників кримінального, цивільного та господарського судочинства; закономірності індивідуально і соціально-психологічних явищ у діяльності правоохоронних органів;

– методи і прийоми психологічного впливу на об’єкти професійної діяльності;

– засоби та методи запобігання конфліктів у правоохоронній діяльності;

– закономірності професійного спілкування, в т.ч. при взаємодії з працівниками інших підрозділів та органів;

– психологічні аспекти проведення слідчих                               дій;

– підстави призначення та порядок проведення судово-психологічної експертизи.

вміти:

– складати психологічний портрет правопорушників з різною антисуспільною  спрямованістю особистості;

– соціально-психологічно визначати статус           окремих учасників процесуальної взаємодії;

– використовувати психологічні чинники ефективної текстуальної та мовної побудови обвинувальної промови;

– аналізувати психологічний стан об’єкта професійного впливу, вибору адекватних особистості та ситуації методів і прийомів;

– аналізувати витоки конфлікту, їх профілактики і вирішення у професійній діяльності;

– аналізувати практичні ситуації прокурорсько- слідчої, експертно-криміналістичної та управлінської діяльності, визначення їх психологічних чинників;

– первинно діагностувати професійно значущі якості працівників основних фахових напрямів, визначення напрямів їх удосконалення;

– володіти                            методикою           встановлення психологічного контакту, визначення і усунення психологічних бар’єрів; вміннями розуміння  вербальних і невербальних чинників спілкування;

– визначати психологічні особливості слідчих, процесуальних дій, необхідності призначення судово-психологічної експертизи та формулювання запитань до психолога- експерта.

– особисто призначати та тлумачити судово- психологічну експертизу, у тому числі – комплексну.

Зміст дисципліни (тематика):

Змістовний модуль 1.

Тема 1. Поняття предмету    та  історії «юридичної психології» навчальної дисципліни та науки.

Тема 2. Психологічна характеристика юридичної діяльності.

Тема 3. Емоційно-вольова сфера особистості працівників  правоохоронних органів.

Тема 4. Психологічна характеристика особистості юриста.

Тема 5. Особливості комунікативної діяльності працівників правоохоронних органів.

Тема 6. Психологічні засади конфлікту в діяльності працівників

правоохоронних органів.

Змістовний модуль 2.

Тема 1. Психологія особистості правопорушника.

Тема 2. Психологія злочину як результат злочинної діяльності.

Тема 3. Психологія потерпілого.

Тема 4. Психологія неповнолітніх суб’єктів  правопорушень.

Тема 5. Психологія слідчо-судової діяльності. Слідчо-процесуальні дії.

Тема 6. Використання психологічних знань в юрисдикційній діяльності.

Тема 7. Професійно-психологічний відбір та підготовка фахівців-правоохоронців.

Тема 8. Психологічні основи цивільно-правового регулювання та  цивільного судочинства

Тема 9. Судово-психологічна експертиза.

Тема 10. Психологія злочинної діяльності.

Тема 11. Пенітенціарна психологія.

Тема 12. Психологія судового процесу.

Тема 13. Психологічні особливості розслідування насильницьких злочинів.

Тема 14. Психологічна характеристика особистості слідчого, прокурора та судді.

Види робіт: лекції, практичні заняття, самостійна робота, індивідуальна робота, реферативні повідомлення, контрольні завдання.

Форма підсумкового контролю: залік.